ІСТОРІЯ ШКОЛИ ТА ЇЇ КЕРІВНІ КАДРИ
Гринівський навчально-виховний комплекс: загальноосвітня школа I-III ступенів, дошкільний навчальний заклад Недригайлівського району Сумської області є державним навчальним закладом.
Школа знаходиться на території Гринівської сільської ради. В ній навчаються діти з таких населених пунктів: Гринівка, Якименки, Маршали, Беседівка. Приміщення школи побудовано у 1912 році. Земством було побудовано школи у селах Сміле, Хмелів,Гринівка.
Будівництво вели підрядчики професійно. Вапно гасилось 3 роки, у будівельний розчин добавлялися яйця. Мабуть, тому і досі збереглася ця будівля, яка стоїть майже століття.
Приміщення школи знаходиться біля Михайлівської церкви, але школа була земська чотирикласна.
Розташування класних кімнат протягом 95 років мінялось. При школі знаходився будинок для вчителів. Зараз це приміщення №2, де знаходиться дошкільний заклад. З 1934 року школа школа стала семирічною. Школу відвідували з навколишніх сіл: Томашівка, Беседівка. А після війни ходили учні з Сніжок, Біжівки, Червоного Лану.
Опалення у школі було пічне, а заготівлею палива займалася школа сама. Заготовляли дрова, сушили торф у Сніжках і завозили в школу.
На початку 30-х років директором був Шевченко, який був репресований. Перед війною директором школи був Хілько, який пізніше став редактором районної газети, навчання велося у дві зміни. Класи були переповнені.
Під час німецької окупації до 1943 року школа не працювала, учителі переслідувалися.
У вересні 1943 року школа відновила свою роботу. Це був важкий час: ні підручників, ні зошитів, класи були переповнені. Учителі крім своєї професійної роботи проводили в селі агітмасову роботу. Літом працювали біля молотарки.
У 1943 – 1945 роках директором була Гловацька Євдокія Прокопівна.
Проходили роки, все змінювалося на краще, вдосконалювався навчальний процес з`явилися молоді учителі. Потім директором був Рубан, який повернувся з фронту. З 1946 по 1964 рік директором Гринівської школи був Харченко Іван Захарович 1909 року народження .
Народився в с. Хустянка Буринського району Сумської області. До війни закінчив Уманський сільськогосподарський інститут по спеціальності садовод-агроном, а потім у 1940 році Ніжинський педагогічний інститут по спеціальності вчитель біології та хімії. Працював вчителем хімії Смілянської середньої школи. З 1941 по 1943 рік був на фронті. У зв`язку з пораненням був комісований. З 1946 року призначений директором Гринівсьної школи. Після виходу на пенсію працював вчителем хімії. Помер у 1991 році. За заповітом похований у с. Гринівці.
У 1945 році школа стала десятирічною. До цього у 10 клас ходили в Сміле. У 1956 році відбувся перший випуск 10 класу. У школі навчалося до 400 учнів. Було по декілька паралельних класів. Багато учнів через сімейні обставини залишали школу, йшли працювати у колгосп.
У 1964 -1965 навчальному році директором став Науменко Іван Дмитрович (1931 – 1989). Уродженець села Хоружівка. Закінчив Сумський педінститут, по спеціальності вчитель фізики і математики. Працював у Яструбінській школі Білопільського району, а потім інструктором відділу пропаганди при Недригайлівському райкому партії.
Після укрупнення районів попросився працювати у школу. Направили у Гринівку. У 1965 році призначили завідуючим відділом освіти Недригайлівського району. У Гринівській школі Іван Дмитрович викладав фізику. Був вимогливим до себе і до колег. Влаштував радіостанцію у конторі колгоспу. Вчителі разом з директором виступали по радіо, розповідали про шкільне життя, вели лекції на виховні теми.
У 1965 – 1966 навчальному році директором був Куліненко Іван Сидорович.
Іван Сидорович був прекрасним господарником. Школа потребувала ремонту і він зробив багато для школи. Поміняли вікна, двері, поли. Почав будівництво квартир для вчителів. З його ініціативи готувалася документація на будівництво нової школи. Працював Іван Сидорович лише рік, пам`ять про себе залишив надовго.
У 1966 році директором школи призначили Лисенко Євдокію Йосипівну 1921 року народження.
На фото у першому ряду – п’ята зліва
Навчання у Ніжинському педінституті було перерване війною. Повернулася до Хмелова. Весною 1942 року примусово була вивезена до Німеччини. Працювала у місті Цвікау в Саксонії на військовому заводі біля станка в слюсарному цеху до травня 1945 року.
З лютого 1947 року Євдокія Йосипівна стала працювати у Гринівській школі. Викладала історію, географію, німецьку мову, співи, малювання. Учителів у школі не вистачало, навчальний процес відбувався у дві зміни. Після занять робота з відстаючими, гуртки. Більшість учителів жили при школі. Часу було вдосталь для самоосвіти і громадської роботи. Всі приймали активну участь у громадському житті села, художній самодіяльності, допомагали колгоспові у сільськогосподарських роботах.
Учителям видавали по карточкам 9кг вівсяної муки на місяць. Не були вони ні ситими, ні пристойно одягненими. Діти ходили до школи в чому Бог послав: в полотняному, полатаному, перешитому з трофейного лахміття одягу. З ранньої весни і до пізньої осені ходили босі. Лише зимою стягалися на сякі-такі бурки, полагоджені чоботи, та й то не всі. Діти були голодні. Ні про яку їдальню при школі не було й мови . Підручників нових після війни зразу не випускали. Назбираних старих було обмаль. Про зошити тільки мріяли. Писали на чім попало: і на старих книжках, і на газетах. Рідко в кого був чистий папір. Згодом появилися зошити. Чорнило носили з дому, самі його робили. А до науки тяга була велика.
Через два роки роботи Євдокію Йосипівну призначили завучем школи. На цій посаді пропрацювала 15 років. Життя в країні налагоджувалося, кращало. Виріс педколектив.
Потроху зміцнювалась матеріальна база школи. Але на периферійну школу мало йшло матеріальних благ. Працювали в дві зміни і ще вечірня школа. Тіснота. Не вистачало приміщень. Навчалися у сільській раді, клубі. Шкільне життя кипіло. Десять років Лисенко Є. Й. пропрацювала директором школи. Жителі села Гринівка і навколишніх сіл з вдячністю згадують цю мудру, людяну, енергійну жінку.
Після виходу Лисенко Є. Й. на пенсію, директором школи був призначений у 1976 році Токмань Павло Петрович(1945-2007) уродженець села Маршали.
Після закінчення Лебединського педучилища працював в с. Яблучне Великописарівського району. Потім була військова служба, робота в Маршалівській школі, заочне навчання в Полтавському педінституті по спеціальності вчитель історії. З 1969 року по 1991 працював у Гринівській школі. З 1976-1991 роки – директором школи.
Добре була поставлена туристична робота. Команда школи займала призові місця у районних і обласних змаганнях.
Вагомий внесок у справи школи вніс Голуб Олексій Павлович – керівник гуртка авіамоделювання.
Учні створювали діючі макети ракет. На високому рівні була спортивна робота. Учні під керівництвом Крамаренка Андрія Васильовича здобували призові місця у спортивних змаганнях.
Налагоджена екскурсійна робота. Учні разом з учителями побували у містах Москва, Ленінград, Новгород, Волгоград, Ялта, Севастополь, Одеса також у Білорусії, Прибалтиці.
За плідну роботу Павло Петрович нагороджений значком «Відмінник народної освіти», грамотами Верховної Ради СРСР обласного і районного рівня. Було побудовано приміщення їдальні, зроблено водяне опалення.
З 1991 року директором Гринівської школи призначена Косенко Ганна Іванівна , яка пропрацювала на даній посаді до 2021 року. 20 років пропрацювала Косенко Г.І. на посаді директора школи. На теперішній час перебуває на заслуженому відпочинку.В серпні 2021 року директором школи призначено Дяченко Івана Михайловича
Мистецтво бути вчителем, облагороджувати серце дітей.
Освітній процес у Гринівському НВК здійснює 10 педагогів.
Звання «вчитель- методист» має – 1учитель
Мають звання « старший вчитель»- 2 вчителі
Першу категорію – 3
Другу категорію – 2
Спеціалісти – 2
У школі здійснюється кабінетна система навчання. Кабінети оформлені відповідно до « Типового положення про кабінети».
Організоване гаряче харчування для учнів у їдальні на 100 посадочних місць.
Головною метою школи є пошук оптимальних форм і методів навчання й виховання громадянина в умовах розвитку української державності.
Особлива увага в школі звертається на роботу з обдарованими дітьми. У структурі методичної роботи практикуємо такі традиційні форми роботи: інструктивно – методичні наради, методичні оперативки, предметні тижні, проблемні семінари, методичні виставки, звіти вчителів, що атестуються.
В останні роки поряд з традиційними формами методичної роботи практикуємо й такі, які поступово залучають вчителів до активної діяльності і ділової гри – це навчальні семінари – практикум з використанням інтерактивних форм та методів навчання.
Створено банк даних «Обдарованість»; де щорічно поповнюються списки здібних, талановитих і обдарованих дітей.
Кожного року школа має переможців районних конкурсів, слухачів МАН
Виховна робота в школі.
Значна увага приділяється позакласній роботі. В закладі працює гурток « Юні екологи» Керівник Дяченко Л.Л..
Виховна робота в школі проводиться відповідно до річного плану роботи школи. Традиційними стали тижні книги, патріотичного виховання, новорічних сюрпризів, свято «Золота осінь», народної казки, Миколая, закоханих, зустріч птахів, Букваря; акції «Чим живеш, дитино?», трудові десанти.
Поширені такі форми роботи: як диспути, практикуми, брейн – ринги, вікторини.
У школі працює батьківський комітет, який допомагає у вирішенні проблем школи. Проводяться загально шкільні і класні батьківські збори. Батьки не лише відвідують заняття, виховні заходи, а й надають відчутну матеріальну допомогу, участь у ремонті шкільних приміщень, заготівлі дров для опалення. Беруть активну участь у проведенні родинних свят.
Школа багата традиціями. Кожного року до рідної школи на свято Останнього дзвінка приїзджають випускники минулих років на зустріч з школою.
Ініціатором таких зустрічей стала випускниця школи 1967 року Зезюліна М.М., яка зараз працює в м. Харків журналістом. Перша така зустріч відбулася у 1987 році.
Педагогами в рідній школі працюють її випускники. Це Дяченко Іван Михайлович –директор школи, Власенко Надія Михайлівна – вчитель української мови та літератури, Ходор Марина Василівна- вчитель фізкультури та мистецтва, Острівна Галина Дмитрівна- вчитель математики.