Однозначно живемо зараз в непрості часи. Пандемії, війна, відсутність будь-якої  стабільності. Події, що зараз відбуваються – ще раз підкреслюють, що опертись можемо лише на свої внутрішні цінності. В теперішній час велика кількість людей страждає тривожними розладами, панічними атаками. Велика частина з них тривогу заїдає ліками від тривоги, хтось їжею, хтось алкоголем чи наркотиками.

Пропоную подивитись на тривогу чи панічну атаку під дещо іншим кутом.

Уявіть собі, що ваша тривога могла б говорити. Що вона мала б певний вигляд, форму, а можливо, вона прийшла б до вас, як якась людина чи істота. То як би вона виглядала?

Якщо вдалось зустрітись з образом вашої тривоги, то спробуйте відчути, що з вами відбувається. Адже вона вже не в середині вас, вона окремо від вас, тому ви розумієте, що відчувати саме тривогу не можете. Тепер ви відчуваєте себе в безпосередньому контакті з нею, її образом.

Почніть з того чи поряд з нею у вас енергія збільшується чи зменшується?

І тут найцікавіший момент, – більшість клієнтів, що приходять на консультацію психолога чи психотерапевта, відмічають, що кількість енергії врази збільшується.

І що виходить, – неготовність щось робити з цією енергією змушує людей її пригнічувати за допомогою ліків, їжі, а хтось намагається її зливати: неконтрольована мастурбація, секс, фізична робота до виснаження, власне – фізичне переживання панічної атаки.

Якщо ваше несвідоме генерує таку велику кількість енергії, то ймовірно – воно хоче щоб ви зробили нарешті якісь певні кроки, нарешті наважились на те, на що до цього у вас не вистарчало ресурсу чи досвіду.

Запросіть до столу чи на прогулянку свою тривогу. Зробіть її своїм союзником.

Часто, коли приходять клієнти із скаргами на посилене відчуття тривоги чи з панічними атаками, то метафорично приводжу їм приклад:

«Уявіть собі, що подорожуєте собі, поступово вивчаєте світ, він стає для вас наче зрозумілим. І в якийсь момент, ви підходите до межі великого дрімучого лісу. Що швидше за все ви відчуватимете? – швидше за все це буде тривога. Наче назад повертатись вже немає сенсу, а тут йти в невідому темноту якось не особливо хочеться. Ліс вбачається темним, незвіданим, хто чи що там може бути – невідомо. Може бути, що там небезпечно і тоді тривога може бути вашим захисником, провідником з великою кількістю енергії, а можливо й таке, що за малим відрізком темноти – новий світлий неймовірної краси світ, і тоді тривога може стати тим другом, вчителем для його вивчення та адаптації в ньому.»

Вибір завжди за нами, – позбуватись, втікати від чогось нового та незрозумілого чи навпаки, йти йому назустріч, розвиватись, ставати кращою версією себе.